Великодня розповідь

 

Це великодня розповідь напередодні свята. Про одну жінку, яка купила одного разу паску в красивій коробці. Шалено дорогу святкову паску, не яку-небудь там дешеву, кривувату, з різнокольоровими крихтами зверху…

Вона купила цю дорогущу паску від горя і від поганого настрою – така була імпульсивна покупка. Яйця вона не фарбувала, сирну паску не робила, їй було дуже погано.

Вона посварилася з дорослим сином, з коханою людиною розлучилася і наговорила багато поганих і страшних слів. Так буває. І на роботі їй повідомили, що її посаду скорочують. Прийшов новий штатний розклад.

Ось вона зайшла в магазин делікатесів і схопила цю величезну паску в червоній із золотом коробці. Щоб відчути свято. Щоб себе якось підтримати і повеселити. Порадувати!

Але нічого не вийшло. Вона похмуро йшла з цією коробкою і думала, яку ж дорогу покупку тільки що зробилп. Жах просто. Борошно, вода, цукор і розпушувач, – а деруть такі гроші. А вона здуру купила.

Може, вона й несмачна, ця паска. Хімія суцільна. Треба економити – адже можуть звільнити з роботи. На що жити-то? Хоч сухарі суші про запас з цієї паски.

Так вона йшла похмуро з ошатною коробкою. А біля під’їзду побачила стареньку, дуже стареньку бабусю. Бабуся стояла і грілася на сонці. Бідно одягнена бабуся. Зовсім старезна і зморшкувата.

І жінка раптом перестала злитися і тривожитися.

Вона взяла і подарувала коробку з паскою ційбабусі. Просто від пориву почуттів. І сказати не релігійні слова, не привітання: вона це не вміла. Просто сказала: «Це вам, беріть!». І хотіла піти додому.

Старенька обхопила коробку ручками в старечих плямах і заусміхалася беззубим ротом. А потім притиснула коробку однією рукою, а іншою дістала з кишені фарбоване яйце. Трошки тріснуте, коричневе. І подарувала його жінці – теж пригостила. Мовчки. З усмішкою беззубою і світлою. Може, вона вже з розуму вижила… Але ось так все і було.

І з цього фарбованого яйця все налагодилося. Син сам подзвонив і привітав з Великоднем. Сказав, що не сердиться, але нерви треба лікувати, мамо! Мама погодилася і попросила вибачення. Все стало добре.

І коханий чоловік приїхав. Він подумав і зробив пропозицію. Все ж він любив цю нервову жінку…

А на роботі перевели в інший відділ. Там навіть краще було, легше і цікавіше.

Але це було трохи пізніше. А в той вечір жінка сиділа одна, їла яєчко, – вона не знала, що ще рано його їсти. І чомусь було у неї щастя на душі. Паски в червоно-золотій коробці не було, а щастя – було.

Можна віддати паску. І отримати тріснуте яйце. І щастя, мир, спокій, радість. Звідки вони беруться – це таємниця.

Звідки і душа взялася, я так думаю…

Ось і вся історія про паску і яєчко.

Ганна Кір’янова