Скарбничка афоризмів Ліни Костенко
Люди, будьте взаємно красивими!
Поезія – це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Марудна справа жити без баталій.
Немає кращого гримера,
ніж добросовісна брехня.
З суми безконечно малих
виникає безконечно велике.
Оця реальна мить вже завтра буде спомином.
Моя свобода завжди при мені.
Усміхається правда очима легенд
і свобода – очима неволі.
Любов відкрити важче, ніж Америку.
У безсмертя також повні очі сліз.
Поет природний, як природа,
од фальші в нього слово заболить.
Неповторність кожної хвилини
шукає шлях від болю до перлини.
Блажен той муж, воістину блажен,
Котрий не був ні блазнем, ні вужем.
Великий або дволикий.
Середини тут нема.
Хто труїв, собою ж затруївся,
музики Сальєрі не бува.
Душа шукає слів, як молитов.
Блаженний сон душі мистецтву не сприяє.
Душа тисячоліть шукає себе в слові.
Душа належить людству і епохам.
Цінує розум вигуки прогресу,
душа скарби прадавні стереже.
Страшні слова, коли вони мовчать.
Є боротьба за долю України.
Все інше – то велике мискоборство.
Адресовані людям вірші –
найщиріший у світі лист.
Коли в людини є народ,
Тоді вона уже людина.
Немає коментарів:
Дописати коментар