Георгій Кірпа

Кірпа Г.М. На головну Народився 20 липня 1946 року у селі Клубівка Ізяславського району Хмельницької області. З серпня 1964 року - слюсар Клембівського цукрового заводу Хмельницької області. Серпень 1965 року - студент Харківського інституту інженерів залізничного транспорту. У 1970 році закінчив Харківський інститут інженерів залізничного транспорту. Серпень 1970 року - черговий по станції Чоп Львівської залізниці. У листопаді 1970 року - служба в армії у місті Ярославль. З грудня 1971 року - інженер, з березня 1972 року - головний інженер, з листопада 1972 року - начальник станції Чоп, з травня 1977 року - начальник відділу перевезень, з січня 1978 року - заступник начальника Ужгородського відділку, з квітня 1979 року - начальник Рівненського відділку, з січня 1982 року - начальник Ужгородського відділку, січень 1985 року - перший заступник начальника, липень 1993 року - начальник Львівської залізниці. Депутат Львівської обласної ради (1998-2002). У 1999 році - довірена особа кандидата у Президенти України Л.Кучми у 120-му територіальному виборчому окрузі. З квітня 2000 року - перший заступник Міністра, генеральний директор Державної адміністрації залізничного транспорту України Міністерства транспорту України. На початку серпня 2001 року - генеральний директор Державної адміністрації залізничного транспорту України. З 7 травня 2002 року - Міністр транспорту України. З 24 липня 2004 року - Міністр транспорту та зв'язку України. З його приходом на цю посаду транспортно-дорожній комплекс зазнав відчутних змін, галузь була піднята на якісно вищий щабель. За ініціативи Георгія Миколайовича здійснено ряд грандіозних проектів, що стали ключовими в економічному розвитку країни. Це автобан Київ-Одеса, судноплавний канал Дунай-Чорне море, швидкісний рух пасажирських поїздів, модернізація рухомого складу, розвиток науки і техніки залізничного транспорту. Швидкими темпами будується автомобільно-залізничний мостовий перехід через Дніпро в Києві, споруджується найсучасніший залізничний вокзал на станції Дарниця, здійснюється соціальна програма „Сільський автобус”. Він шанував працівників та ветеранів транспортного комплексу. Йому завдячують сотні тисяч пенсіонерів та молодих людей за його батьківську турботу. З його ініціативи будуються храми, лікарні, школи, надається допомога творчим колективам, проводиться велика благодійна діяльність. Він є автором 14 наукових праць в галузі залізничного транспорту. У 2002 році Георгій Кірпа був обраний депутатом Верховної Ради України ІV скликання від блоку "За єдину Україну!" (№ 10 у виборчому списку), але зняв свою кандидатуру. З 06.2004 - Голова партії "Відродження". Указом Президента України Леоніда Кучми № 367/2002 від 23 квітня 2002 року, за визначні заслуги перед Україною у розвитку залізничного транспорту, забезпечення ефективного функціонування транспортної системи держави, генеральному директору Державної адміністрації залізничного транспорту України Георгію Миколайовичу Кірпі присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави. Загинув 27 грудня 2004 року о 17.40 у власному маєтку в Бортничах від вогнепального поранення, наступного дня після так званого "третього туру" президентських виборів 2004 року. Похований у Києві на Центральній алеї Байкового кладовища (дільниця № 52а, VIP-дільниця). Георгій Кірпа був відзначений державними нагородами та званнями. Заслужений працівник транспорту України (08.1995). Академік Транспорту академії України (1997). Кандидат технічних наук (1997). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2002), Державної премії України в галузі архітектури (2003). Знак "Почесному залізничнику" (1984). Орден Дружби народів (1985). Орден "За заслуги" III ступеня (04.1998). Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (06.1999). Медаль "За ефективне управління" (1999, Міжнародна кадрова академія). "Найпопулярніша особа Львівщини - Галицький лицар 99" в номінації "Меценат". Персональна нагорода в номінації "За проявлення волі лідера у зміцненні позицій свого підприємства" "Ертслайкер-2000" (Інститут банкірів у Лондоні). Почесна відзнака Міністерства транспорту і морського господарства Республіки Польща. Ордени Святого Володимира (1998), Нестора Літописця (2000). Ювілейний орден "Різдво Христове 2000" I ступеня (2000), ювілейна медаль "Різдво Христове 2000" I ступеня (2000). Почесний громадянин Києва (2002). Георгій Миколайович назавжди залишиться в нашій пам’яті невтомним захисником інтересів простих людей. Не стало дорогої для кожного залізничника людини, безмежно закоханої в мелодії українських залізниць.