БЛАЖЕН ХТО ВІРУЄ!

 

Як заміти суржик?

 

Як 

Три речі

 

3 квітня виповнюється 114 років від дня народження Степана Олійника

 

3 квітня виповнюється 114 років від дня народження Степана Олійника - відомого українського поета-гумориста, сатирика, журналіста (1908-1982).

Понад 50 років він працював у літературі і журналістиці.

Його знала вся Україна, а популярність була вражаючою. Злободенні, гостросюжетні вірші, гуморески, фейлетони упродовж десятиліть не сходили зі шпальт газет, журналів, радіоефіру, а книжки видавалися багатомільйонними накладами. Він викривав ницість, хабарництво, сутяжництво.

Народився Степан Олійник у с.Пасицели (нині Одещина) в багатодітній родині хліборобів. Після закінчення початкової школи продовжив навчання в Одеській школі імені Лесі Українки і коперативному технікумі. Ще в дитинстві почав писати вірші.

З 1929 р. працював у редакції одеської окружної газети "Червоний степ".

Під час навчання в Одеському педінституті його родину "розкукулили" і Степана відрахували, як "сина "ворога народу". Працював на кораблі стерновим. Через рік відновився в інституті, але його заарештували за те, що батько був розкуркулений і репресований, а Степан ходив на лекції у сорочці-вишиванці і писав вірші українською мовою. Невдовзі його випустили, можливо, через звернення однокурсників до Всесоюзного старости М.Калініна.

Після закінчення педінституту Степан Олійник працював викладачем української мови і літератури на Херсонщині в сільськогосподарському технікумі. З 1935 р. - працював у республіканських газетах. Як кореспондент об'їздив Одещину, публікував свої поезі. Не злякавшись погроз, хоч був м'яким і інтелігентним, відмовився від "співпраці" з НКВС.

Під час Другої світової війни працював на радіостанції імені Т.Шевченка в Саратові, був літературним кореспондентом.

Протягом багатьох років Степан Олійник був співробітником та членом редколегії сатиричного журналу "Перець", завідував відділом фейлетонів журналу.

"За своє життя Степан Олійник став автором 22 збірок сатиричної і гумористичної поезії, 100 фейлетонів, 5 поем, 2 лібрето до опер ("За двома зайцями", "В степах України"), літературних сценаріїв до 3 фільмів. Вірші поета вирізняються гострою побутовою сатирою, народним гумором.", - Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України.

Відомий кінорежисер Леонід Гайдай розповідав, що історія знаменитого фільму "Пес Барбос і незвичайний крос" почалася з фейлетону Степана Олійника. Фільм закупили десятки країн світу.

Степан Олійник написав багато віршиків і для дітей.

3 квітня 1918 року народився #Олесь_Гончар - український письменник.

 3 квітня виповнюється 104 роки від дня народження Олеся Гончара - українського письменника, літературного критика, громадського діяча, лауреата численних премій і нагород, першого Шевченківського лауреата в галузі літератури, Героя України (1918-1995).

3 квітня 1918 року народився #Олесь_Гончар - український письменник.

Твори Гончара перекладалися на 67 мов, а творчий досвід письменника засвоюється і вітчизняними, і зарубіжними майстрами слова.

Народився в селі Ломівка в родині Терентія Сидоровича та Тетяни Гаврилівни Біличенків. Після смерті матері, коли хлопцеві було 3 роки, його забрали на виховання дід і бабуся, саме вона замінила майбутньому письменникові матір. Олександр Біличенко 1927 року при вступі до школи був записаний як Олесь Гончар.

У вересні 1938 року вступив на філологічний факультет Харківського державного університету.

Після переїзду до Києва, вже ставши знаним письменником, він щороку навідувався до Ломівки – ховався тут від гамору міста і телефонних дзвінків, відшліфовував твори. Привозив сюди в гості й своїх іменитих друзів.

В житті письменника було чотири жінки-берегині: мама, Тетяна Гаврилівна Гончар-Біліченко, бабуся Прісина, сестра Шура та дружина. Мама, бо подарувала йому життя. Бабуся, бо казками, народними піснями, молитвою, любов’ю замінила Олесеві матір. Сестра, бо лікувала не тільки Олеся, а й всіх молитвою і словом. Дружина, Валентина Данилівна (Мала) Гончар, – мужня жінка, вона ніколи не скиглина, ніколи не жаліла себе, в неї «ніколи нічого не болить», була сильною особистістю, за що й припала до серця юного письменника.

Найприкріший факт: на 50-річний ювілей Олесь Гончар отримував не слова привітання і подарунки, а погром його славетного «Собору»

Саме багатостраждальний «Собор», як не дивно, пришвидшив одержання селянами паспортів.

Перше відображення трагедії Голодомору в радянській художній прозі – не повість «Марія» Уласа Самчука, як донині вважали, а «Стокозове поле» 23-річного Гончара!

Відповідь на питання чому письменник не переїхав у комфортніше житло, що йому пропонували, і чому його поява у видавництві призводила до паніки дівчат-друкарок, можна прочитати у останньому, дванадцятому розділі «Собор із «Собору», або Подорож Олеся Гончара до Мадонни».

Олесь Гончар вів свій «Щоденник», у якому записував всі свої потаємні секрети.

Дорожіть днем – ось що я вам скажу, молоді! Дорожіть миттю, секундою! Живіть так, щоб встигли зоставити слід після себе путящий. Живе не той, хто чадить. Живе - хто іскрить!

@Олесь Гончар

Життя — це те, що треба любити просто так… за те, що воно є!

 

Знаєте, чого б я хотіла побажати кожній людині? Не халявних грошей, не нескінченного фарту і щастя, що раптово впало на голову... НІ. Я хочу побажати кожному навчитися цінувати своє життя… прокидаючись, дякувати не комусь, а просто в порожнечу, бо щастя — це знати, що в тебе є ще один день… Зробити те, до чого ніяк не доходили руки ... адже можна і не встигнути, розумієте? Ми думаємо, що у нас ще багато часу, а його ніколи не буває багато. Хапайте кожну мить цього життя, як повітря на останньому вдиху. Життя — це те, що треба любити просто так… за те, що воно є!

1 квітня 1809 народився Микола Гоголь

 

1 квітня 1809 народився - #Микола_Гоголь, український прозаїк, драматург,

у с. Великі Сорочинці на Полтавщині у родині письменника, драматурга і поміщика В. П. Гоголя.

Цікаві факти про Гоголя.

Гоголь був з багатодітної сім’ї —. третьою дитиною із дванадцяти (!) дітей: шість хлопчиків і шість дівчаток. Мати Гоголя вважалася першою красунею Полтавщини, була видана заміж у 14 років за батька письменника, вдвічі її старше. Вважається, що саме мати сприяла розвитку у письменника релігійно-містичних почуттів. Дитячі роки Гоголя пройшли в батьківському маєтку, в селі Василівці, неподалік від Диканьки, яку пізніше Гоголь уславить своїми творами Гоголь не був одружений. Власну сім’ю Гоголь так і не завів, і, взагалі, невідомо, чи були у нього які-небудь зв’язки з жінками. Щоправда, навесні 1850 року Гоголь робив пропозицію (перше і останнє) А. М. Вієльгорській, але отримав відмову. Коли майбутній великий письменник навчався в школі, його твори були досить посередніми, він був слабкий у мовах, а добре встигав тільки в російській словесності і в малюванні. У Гоголя була пристрасть до рукоділля. Він любив в’язати на спицях шарфи, кроїти сестрам сукні, ткати пояса, до літа шити для себе шийні хустки. Також Микола Васильович любив готувати і часто пригощав друзів галушками та варениками. Ще він варив особливий напій з козячого молока з додаванням рому, який жартома називав «гоголем-моґелем». В кишенях Гоголь завжди носив солодощі, які постійно жував, бо був «страшеною солодкоїжкою». Особливо він любив гризти під час роботи або розмови шматочки цукру. Гоголь соромився свого носа, і, мабуть, навіть художників просив згладжувати на картинах цей недолік зовнішності. Тому на всіх портретах письменника ніс виглядає по-різному. Можливо, одна з петербурзьких повістей Гоголя не випадково названа «Ніс». Гоголь був дуже сором’язливий: якщо в компанії з’являвся незнайомець письменник зникав з кімнати. У червні 1836 року Микола Васильович виїхав за кордон, де пробув з перервами близько десяти років. За кордоном він був у Німеччині, Швейцарії, Парижі, Італії, в Єрусалимі.