ЗВИЧАЙНА
Я звикла до людської простоти,
І дякую всім, хто на шляху траплявся,
Кохання й дружбу я вмію берегти,
Один раз всі живемо, хто б як не старався.
Ми за собою у житті лишаємо сліди,
І кожен різні бо нема подібних,
Не всі ми байдужі до чужої біди,
Завжди у цім житті комусь потрібні.
Люблю безмежно я простих людей,
Я з ними лиш себе собою відчуваю,
Живу я мріями своїх придуманих ідей,
І милості лише від Бога я чекаю.
Я розумію, швидко лине час,
Багато хочу встигнути зробити,
Та різна доля в кожного із нас,
І кожному по-своєму життя дано прожити.
Я не письменниця і я не поет,
Я не Шевченко і не Леся Українка,
Я доброзичлива, звичайна і проста,
Я просто українська жінка.
18.02.2022
Віра Дукач.
Немає коментарів:
Дописати коментар