субота, 30 квітня 2022 р.

 




https://www.youtube.com/watch?v=TwbrQ90SkCg


понеділок, 25 квітня 2022 р.

Чорнобильська трагедія

 

Цей дощ - як душ. Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов"їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.
Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
І прилітають гуси щовесни.
Але кленочки проросли крізь ганки.
Жив-був народ над Прип"яттю - і зник.
В Рудому лісі виросли поганки,
і ходить Смерть, єдиний тут грибник.

Мовний проєкт «Єдині»

 


Мовний проєкт «Єдині», спрямований на підтримку тих, хто переходить на українську мову, стартує в Україні у понеділок, 25 квітня. «Єдині» – це 28 днів підтримки у переході на українську мову. Протягом навчання учасники щодня будуть отримувати завдання та навчальні матеріали, які допоможуть подолати мовний бар’єр.

 

неділя, 24 квітня 2022 р.

Великодня розповідь

 



Це великодня розповідь напередодні свята. Про одну жінку, яка купила одного разу паску в красивій коробці. Шалено дорогу святкову паску, не яку-небудь там дешеву, кривувату, з різнокольоровими крихтами зверху…
Вона купила цю дорогущу паску від горя і від поганого настрою – така була імпульсивна покупка. Яйця вона не фарбувала, сирну паску не робила, їй було дуже погано.
Вона посварилася з дорослим сином, з коханою людиною розлучилася і наговорила багато поганих і страшних слів. Так буває. І на роботі їй повідомили, що її посаду скорочують. Прийшов новий штатний розклад.
Ось вона зайшла в магазин делікатесів і схопила цю величезну паску в червоній із золотом коробці. Щоб відчути свято. Щоб себе якось підтримати і повеселити. Порадувати!
Але нічого не вийшло. Вона похмуро йшла з цією коробкою і думала, яку ж дорогу покупку тільки що зробилп. Жах просто. Борошно, вода, цукор і розпушувач, – а деруть такі гроші. А вона здуру купила.
Може, вона й несмачна, ця паска. Хімія суцільна. Треба економити – адже можуть звільнити з роботи. На що жити-то? Хоч сухарі суші про запас з цієї паски.
Так вона йшла похмуро з ошатною коробкою. А біля під’їзду побачила стареньку, дуже стареньку бабусю. Бабуся стояла і грілася на сонці. Бідно одягнена бабуся. Зовсім старезна і зморшкувата.
І жінка раптом перестала злитися і тривожитися.
Вона взяла і подарувала коробку з паскою ційбабусі. Просто від пориву почуттів. І сказати не релігійні слова, не привітання: вона це не вміла. Просто сказала: «Це вам, беріть!». І хотіла піти додому.
Старенька обхопила коробку ручками в старечих плямах і заусміхалася беззубим ротом. А потім притиснула коробку однією рукою, а іншою дістала з кишені фарбоване яйце. Трошки тріснуте, коричневе. І подарувала його жінці – теж пригостила. Мовчки. З усмішкою беззубою і світлою. Може, вона вже з розуму вижила… Але ось так все і було.
І з цього фарбованого яйця все налагодилося. Син сам подзвонив і привітав з Великоднем. Сказав, що не сердиться, але нерви треба лікувати, мамо! Мама погодилася і попросила вибачення. Все стало добре.
І коханий чоловік приїхав. Він подумав і зробив пропозицію. Все ж він любив цю нервову жінку…
А на роботі перевели в інший відділ. Там навіть краще було, легше і цікавіше.
Але це було трохи пізніше. А в той вечір жінка сиділа одна, їла яєчко, – вона не знала, що ще рано його їсти. І чомусь було у неї щастя на душі. Паски в червоно-золотій коробці не було, а щастя – було.
Можна віддати паску. І отримати тріснуте яйце. І щастя, мир, спокій, радість. Звідки вони беруться – це таємниця.
Звідки і душа взялася, я так думаю…
Ось і вся історія про паску і яєчко.
Ганна Кір’янова

субота, 23 квітня 2022 р.

23 квітня - Всесвітній день книги і авторського права

 

Сьогодні відзначається Всесвітній день книги і авторського права 📚
Завдяки книзі, нам доступні знання та ідеї, духовні та моральні цінності, розуміння краси та досягнення людини ✨
«Творець книги – автор, творець її долі – суспільство».
(Віктор Гюго)

23

“Божий план” – гарна Великодня притча, яку варто прочитати кожному!

 

“Божий план” – гарна Великодня притча, яку варто прочитати кожному!

Колись давно, на високій горі, росли три дерева. Вони стояли на палючому сонці, слухали шум вітру, який прилітав з далеких заморських країн та мріяли, як мріють зазвичай маленькі діти.

Деревце перше подивилось на зоряне небо та сказало, що хоче, щоб з нього виготовили дуже гарну скриню та поклали в неї скарби.
Деревце друге подивилось на веселий струмок та сказало, що хоче бути прекрасним вітрильником, пливти по морю та слугувати могутньому царю.


Деревце третє подивилось на шумне місто, метушливих людей та сказало, що воно хоче залишитись тут, але стати дуже високим, щоб люди дивились на нього та згадували про Бога.
Пройшло багато років, деревця виросли дуже високими. Прийшли на гору три лісоруби та зрубали два перші дерева. Перше подумало, що скоріше б стати скринею. Друге подумало, що тепер воно стане наймогутнішим кораблем на світі. Третє злякалось, бо боялось, що якщо його зрубають, то люди не будуть дивитись в небо.
Але дерева були зрубані всі три.
Дерево, яке мріяло стати скринею потрапило до теслі, той зробив з нього годівницю для свійських тварин, прибив у хліві та поклав до нього ароматного сіна.


Дерево, яке мріяло стати кораблем опинилось на корабельні, але з нього зробили звичайний човен для рибалок.
З третього дерева зробили бруски та зложили штабелем на місцевому складі.

Пройшло багато часу, всі дерева давно забули про давні мрії.
Одної ночі, зненацька золота зірка з неба освітила перше дерево. Це сталось через те, що одна жінка поклала в годівницю новонароджене дитя. Її чоловік пошкодував, що не може змайструвати своїй дитині колиску. Але його жінка запевнила, що ці ясла кращі найкрасивішої колиски. І тут дерево дізналось, що в яслах спить найцінніший Скарб, найвеличніший, найпрекрасніший на світі.


Пройшло ще 30 років. Йшов втомлений чоловік зі своїми друзями й присів відпочити у човен та зненацька заснув. Спав він до тих пір, поки не почався сильний буревій. Човен кидало із сторони в сторони, грім та блискавка били з усіх сторін, човен дуже переживав за своїх пасажирів. Несподівано прокинувшись, подорожній чоловік простягнув свою руку та промовив, щоб буря замовкла. Буря послухала його. Все стихло як і не було. Дерево-човен здогадався, що він везе Царя усього Всесвіту!
Пройшло ще небагато часу. До штабелю з брусом третього дерева прийшли люди та почали збивати з нього хрест. Його поклали на плечі людині, яка й понесла хрест на собі. Дерево хотіло бути легким, щоб людина не втомилась. А згодом воно здригалось та беззвучно кричало. Після Воскресіння, третьому дереву стало відомо, що на ньому вмерла розіп’ята людина, яка стала джерелом вічного життя для всіх людей.


Ось так любов Бога справдила бажання цих дерев.
Перше стало прекрасною колискою для Спасителя світу.
Друге стало сильним та могутнім, бо в бурю послужило Царю усього Всесвіту!
Але коли людство дивиться на третє дерево, воно, безперечно, думає про Бога. Бо воно символізує порятунок.

пʼятниця, 22 квітня 2022 р.

Притча

 

“Звернення до Бога”. Осoблива притча, яку мaє прoчитати кoжeн напередодні Великодня

– Алло, доброго дня! Чи можу, я поговорити з Богом?

– Добрий день! З’єдную!

– Вітаю, Душа моя! Я уважно слухаю тебе!

– Господи, попереду свято! Прошу Тебе, виконай мої бажання!

– Звичайно, люба, все, що завгодно! Але спочатку, я тебе з’єднаю з відділом виконаних бажань: постарайся зрозуміти, які ти допускала помилки в минулому!

Металевий голос в трубці: “Почекайте, будь ласка, зараз з’єднаємо з оператором відділу бажань”

Чекаю.

– Вітаю вас! Що б ви хотіли дізнатися?

– Здрастуйте! Мене до вас перенаправив Господь, і сказав, що перш ніж загадувати нові бажання, добре б прослухати колишні.

– Зрозуміло, хвилиночку. А, ось! Всі бажання душі. Ви слухаєте?

– Так, уважно.

– Починаємо з останнього року:

1) Набридла ця робота! (Виконано: робота набридла!)

2) Чоловік не звертає уваги! (Виконано: не звертає!)

3) Ой, мені б трохи грошей! (Виконано: грошей – трохи!)

4) Подруги – дypепи! (Виконано: вони – дypепи!)

5) Мені б хоч якусь квартирку! (Виконано: на 10 поверсі під самим дахом, дах тече. Просила “якусь”!)

6) Мені б хоч якусь маленьку машинку! (Виконано: отримай “Запорожець” старого року)

7) Ой, ну хоч би у відпустку, хоч абикуди (виконано: до свекрухи на дачу, їй якраз робоча сила була потрібна)

8) Ну що таке, ніхто квітів не подарує (виконано: не подарує!)

Продовжувати? Тут приблизно на рік читання!

– Ні, ні, все зрозуміла! Перенесіть мій дзвінок на Творця!

– Господи, я все зрозуміла! Я буду відслідковувати кожну думку, навіть найменшу! Я прошу Тебе завжди посилати мені позитивні думки! Я прошу Тебе допомогти мені зрозуміти, що Ти мені завжди допомагаєш і все виконуєш! А зараз я хочу як слід подумати. Можна передзвонити пізніше?

– Звичайно, дорога! Коли завгодно!

Ніколи не говори, що ти погано живеш. Бог почує твої слова і скаже: «Ти не знаєш, що таке погане життя.» І дасть тобі долю в десятки разів гіршу. Що не сталося, говори: «Добре живу!» Тоді Бог скаже: «Ти не знаєш, що таке хороше життя!» І дасть тобі долю в десятки разів кращу.

субота, 16 квітня 2022 р.

Притча “Божий план”

 Ми кажемо, що дивно,

У світі буває.
Поганий живе –
А хороший вмирає.

А ця людина така золота,
Вона добра – та бідна вона.
А той поганий живе і жиріє
І щастя має, і не хворіє.

А таку гарну дівчину,
Збила машина.
А поганий живе,
Хоч він, як скотина.

Цей руку зламав,
Того електрика вбила…
В чому тут справа,
У чому причина?

Вам відповідь я розкажу.
Було це давно, я так вам скажу:

Жив на світі один чоловік,
Було йому не багато ще літ.
І був він побожній, і Бога любив,
А Бог захотів, йому тайни відкрив.

А ви послухайте люди його,
Що він розповів, а це було давно:

Був я у дома, чув голос згори,
Сам Бог промовив до мене тоді:
«Завтра у дома ти мусиш будь,
Із моїм ангелом рушити в путь.»

І справді в ранішні години,
Лиш тільки я прокинутись встиг.

Ангел у вигляді людини,
Прийшов до мене на поріг.
І так сказав: «мене прислали,
З тобою треба мені будь.

Відкрити тобі Божі плани,
Скоріш рушаємо у путь.»

І ми пройшли багато шляху…
Зустріли слуг пана одного.
Вони нас запросили зразу,
На обід до пана цього.

А пан розбагатів недавно,
Бо скарб великий розкопав.
Тому бенкет робить шикарний
І всіх запрошує на бал.

А там усіх він пригощає,
Усіх цілує, обнімає.
Гроші й дарунки роздає:
Велике щастя в нього є.

А сам говорить, щоб нікого,
Не випускали з дому цього.
Бо ввечері пан буде сам,
Всіх пригощатиме вином.

Вино чудове, дороге,
Воно заморське є якесь.
А справа саме не в вині,
А в чаші, в чаші золотій.

Бо чаша ця безцінна є,
В світі немає їй ціни.
І сталось тут найголовніше,
І сталось тут найжахливіше.

Мій Ангел – цей Божий слуга,
Цю чашу у мішок хова.
І треба – каже нам тікати,

Щоб не змогли нас наздогнати.
І ми побігли, а в дорозі,
Я запитав у слуги Божім:
«Навіщо чашу ти узяв,
Та ти згрішив, бо ти украв.

А Ангел так мені сказав:
«Мовчи, бо час ще не настав!
А зараз йдем у цю хатинку,
Нам треба переспати нічку.»
Хатинка бідна там стояла,
Подув би вітер – вона б впала.

Ласкаво двері нам відкрили,
Вечерять щиро запросили.
Поївши, спати положили,
Бо люди добрії там жили.

Але під ранок Ангел каже:
«Вставай, бо нам потрібно йти.
Бере мішок і виходи.»
А Ангел сам взявши вуглинку,
Бере і палить ту хатинку.

А ми у гори поспішили,
Присіли, трохи відпочили,
Аж бачу хату ту в вогні.
Сказав я Ангелу тоді:
«А зараз, що ти наробив?
Навіщо хатку ти спалив?

Хороші люди там жили,
Навіщо наробив біди?»
А Ангел так сказав мені:

«Мовчи, бо час ще не настав!»
А нам з тобою треба йти.
Ось там за сивою горою,
Повернешся до дому свого.

І ми розійдемось з тобою,
Та, щоб туди хутчіш дійти,
Провалля треба перейти.
Дороги я туди не знаю.
Ось там хатинка,
Йдем спитаєм.

З хатинки жіночка виходить,
Питає: «Чим допомогти?»
– Не можем стежку віднайти,
Провалля хочем перейти.
– Не має мужа зараз вдома,

Мій любий синку, до мене йди.
І людям цим через провалля,
Стежинку в горах покажи»
А хлопчик гарний, такий забавний,

Нас до стежиночки привів.
І тут цей – слуга Божий,
Та хто б подумати це б зміг.

Бере й штовхає цього хлопця
І хлопчик падає униз.
Провалля це таке глибоке,
А хлопчик ойкнути лиш встиг.

Із жахом вниз я подивився,
Лежало мертве тіло там –
І мене дух перехопило:
Це вже занадто – це фінал.

Там украв, там підпалив,
А тут ще й хлопчика убив.
І після всього цього,
Ти ще й кажеш, що від Бога.

До мене з неба ти прийшов!
Та ти є злодій, ти палій.
Так ти ще й вбивця, хлопця вбив!
А Ангел каже: «замовчи!

І Бога краще не гніви,
Сядь, заспокойся, віддихни,

Бо знаю зміниш думку ти.
Тобі я зараз розкажу,
Всю правду тобі одному.
Почнем спочатку – чашу вкрав,
Її пан добрий відкопав,
А закопав пан злий.

Який нікого не любив,
Він був багатий і хотів,
Скарби сховати від усіх.
А чашу ту він отруїв.

Ось ти уяви собі,
Скількох людей я спас тоді.
Коли я чашу ту узяв…
Оце такий був Божий план.

А хатку ранком я спалив,
Добро цим людям я зробив.
Після пожежі на місці цім,
Знайдуть вони повно скарбів.

Ти ж бачив люди добрі ці,
Нагороду получать і в тім житті.
І людям багатьом поможуть,
Бо це також є планом Божим.

– Ну, добре – я сказав тоді,
Треба повірити тобі.
А навіщо хлопця зараз вбив,
Що він поганого зробив?

«Так, хлопець цей є без гріха,
Тому й забрав його життя.
Якщо і далі в світі жив,
То дуже сильно він грішив.

І дуже грішний батько його,
А після смерті сина свого,
Батько покається за все
І душу тим свою спасе.

А смерть малого не проста,
Спасеться ще не одна душа.
І будуть жити вічні дні,
І не горітимуть в огні.
Бо це також є Божий план,
Тобі його я розказав.»

Я думаю, що не даремно,
Я вам цю притчу розповів.
Поки живем на білім світі,
Нам треба висновки робить.

Так, що людино, не гріши
І Бога свого не гніви.
І не пліткуй ти, не суди,
Не будеш мати ти біди.

Бо невідомо зовсім нам,
Який у Бога є ще план.
Кого убити, покарати,
Кого судить, кого спасати.

Що Бог захоче – зробить все
І не суди його за це.
Золото плавить в огні,
Бог випробовує нас всіх.

Щоб вищу пробу получити,
Нам з Господом потрібно жити.
А він терпіння й віру дасть
І нам поможе в кожний час.

Бо все, що робить Бог – святе,
Захоче й душу забере!
А вірним всім дарує Рай,
Так, що мій друже вибирай.

Якщо ти хочеш вічно жити,
То Богу треба лиш служити.
Бо тільки в вічності святій,
Відкриє плани Він свої.

пʼятниця, 15 квітня 2022 р.

Добрий вечір, я з України

 





Добрий вечір, я з України,
Із тієї, друзі, країни,
Де ще вчора ми горя не знали,
Говорили, сміялись, кохали,
Укладали малечу до ліжка,
Приміряли плаття й босоніжки,
Бо вже скоро весна, а там літо,
Море, сонце, гори і квіти.
Ось-ось з вирію ждали лелеку,
В мріях так забігали далеко.
Дітям на ніч казку читали,
ЗНО й випускного чекали ..
Добрий вечір, я з України,
Із тієї, що ворог в руїни
Перетворює місто за містом,
Наче там, на росії, їм тісно.
Із тієї, в метро де малеча
Тулить голову мамі на плечі,
Щоб під вибухи якось заснути,
Щоб тих вибухів тільки не чути.
Із тієї, в лікарню, де діти,
Стали бомби із неба летіти.
Із тієї, де скоро лелеки,
Із країн повернувшись далеких
Не побачать гнізда на хатині,
Бо нема ні гнізда, ні хатини,
Із тієї, де плаче дитина
Бо сирена гуде щохвилини,
Із тієї, в руїнах де школа
У осколках ракети довкола ..
Добрий вечір, я з України,
Із тієї, де рвуть джавеліни,
Із тієї, ворожі де танки
Палахтять у вогні на світанку,
Із тієї, де діти за матір,
Із тієї, де брат йде за брата,
Із тієї, де батько за сина
І за щастя своєї родини,
Із тієї, де йдуть воювати
Бо не можна усе це віддавати!
Із тієї, вдягають де берці,
Із тієї, де з вірою в серці
Захищають своє, таке рідне,
Щоб було воно славне і гідне!
Із тієї де вишня розквітне
Із тієї, де знов буде літо…
Із тієї, що встане з руїни!
Добрий вечір, я з України…
Можливо, це зображення у стилі аніме (одна або кілька осіб)